/Files/images/gordst_setrifkovan/14_kaplan/1.JPG

Ярослав Каплан

Рік випуску: 2004

Сертифікат першого ступеня "Управлінець" №14

Співзасновник мережі ESCAPE QUEST

Волонтер ліцею

Випускна рефлексія

Травень 2004

Рефлексія, приурочена 25-річчю ліцею

Березень 2016 року

Per aspera ad astra

/Files/images/gordst_setrifkovan/14_kaplan/2.JPG Я вступив до Київського ліцею бізнесу 15 років тому. Мабуть, деяких нинішніх ліцеїстів ще не було на світі. 4 роки навчання відіграли велику роль у моєму становленні як особистості, тому аж до теперішнього часу я «повертаю борг», беручи участь у заходах Ліцею на волонтерських засадах.

Від звичайної школи Ліцей відрізнявся, перш за все, тим, що давав значно більше ментальної свободи. Там, де школа давала готові шаблони, Ліцей ставив питання для самостійного вибору позиції; де школа бачила кінець своїх повноважень, Ліцей тільки входив в раж; де школа мала єдиний стандарт, Ліцей пропонував різноманіття вибору.

/Files/images/gordst_setrifkovan/14_kaplan/4.JPG Вважаю, що Україні конче бракує людей, які мислять нестандартно, відмінно від інших. І здебільшого це проблема освіти.

Радянська модель освіти була спрямована на створення шаблонного, а відтак легкозамінного спеціаліста. Звідси стандартні шкільні програми, стандартні виші і (що найгірше) стандартні викладачі, які з року в рік переповідають одну й ту саму безнайдійно застарілу програму.

Інша стратегічна помилка радянської освіти – розділення дослідницької науки (Академія наук) та освіти (виші). Талановитий студент майже не має доступу до світил науки, а ті, в свою чергу, існують у відриві від викликів сьогоднішнього часу і плавно перетворюються на купу металобрухту.

/Files/images/gordst_setrifkovan/14_kaplan/P1250910.JPG Ви точно чули історії, які починались словами «В Гарвардському університеті винайшли…», «Вчені Масачусетського технологічного інституту вперше дослідили…». В Україні таке в принципі неможливо, бо перед вишами не стоїть завдань робити прориви. За інерцією батьки, що вчились ще в Союзі, платять хабара за вступ до національних університетів, марно сподіваючись, що це дасть їх дітям хоч якийсь квиток в життя.

Але повернімось до Ліцею. Що він може змінити в цій ситуації? Відповідаю: випускати нестандартних людей. Таких, що здатні пропонувати рішення. Як? Створювати якомога більше викликів, тобто, занурювати ліцеїстів у ситуації з вимушеним виходом із зони комфорту, що неодмінно призводить до освітнього ефекту.

/Files/images/gordst_setrifkovan/14_kaplan/3.JPG Освіта вже давно не відбувається за класичною схемою викладач-учень. Всі знання світу доступні на відстані кількох дотиків пальців на планшеті. Тому потрібно вчити людей не знанням, а вмінням. Одні з найважливіших серед них - управління проектами, робота в команді та комунікація.

І минулого тижня мені було дуже приємно допомогти організувати захід в Ліцеї, де учні об’єднувались в групи, створювали проектні ідеї, а потім презентували їх іншим учням, батькам та випускникам з метою залучення коштів (краудфандингу).

/Files/images/gordst_setrifkovan/14_kaplan/5.JPG Така діяльність розвиває підприємницький стиль мислення: генерувати ідеї, знаходити однодумців, залучати ресурси та втілювати проекти в життя.

Наступним кроком повинно бути відновлення практики проведення диспутів. Добре вивчити певну тему, сформувати власну позицію та обґрунтовано дискутувати - це золота монета в скарбничку майбутнього юриста чи політика.

То ж не спиняйся, Ліцею. Попри все – твори.

Per aspera ad astra. Крізь тернії до зірок.

/Files/images/gordst_setrifkovan/14_kaplan/7.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 244

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.