/Files/images/gordst_setrifkovan/23_marya_schenko/Eshenko-fotoo.jpg Марія Єщенко

Рік випуску: 2005

Сертифікат першого ступеня "Управлінець" №18

Випускний редактор каналів TV5MONDE і BFMTV, Франція

Рефлексія, приурочена 25-річчю ліцею

Березень 2016 року

/Files/images/gordst_setrifkovan/23_marya_schenko/P1240005.JPG Коли у 2003 році моя ліцейська історія розпочалася у класі 9-В, надії на приголомшливий успіх на профкурсі, було мало. Не знаю, як сьогодні, а тоді клас «В» профкурсом цікавився мінімально, а профкурс своєю чергою мало цікавився класом «В». Усі найкращі місця під профкурським сонцем були зарезервовані під клас «А», ну і, можливо, кілька місць для найкмітливіших з класу «Б». Вирватися з цієї пастки було дуже складно. Однак у мене були два невеличкі, але, як виявилося, потужні козирі у рукаві – Ідея і Сміливість. Я досі не знаю, чому саме Зінченко Олександр Прокопович вирішив дати мені шанс, але мені вдалося провести Гру “Політика”, і я буду вдячна йому за це усе своє життя. Ця довіра і ця непрогаяна сміливість дали мені, 16-річній Марії Єщенко, віру у власні сили і власні ідеї. Ця віра залишається зі мною і сьогодні. Без цієї віри я б не подалася на стипендію паризького університету, не спробувала б знайти роботу у галузі медіа у країні, чия мова – не моя рідна, та і взагалі, можливо, не наважувалась би час від часу випробовувати себе на міцність у нових проектах, оточенні, місцях.

/Files/images/gordst_setrifkovan/23_marya_schenko/photo-Eshenko.png Я збрешу, якщо скажу, що профкурс підготував мене до дорослого професійного життя (взагалі, якщо чесно, доросле професійне життя – несправедливе, сповнене стресу і подекуди просто нестерпне, а профкурс може і лячний ззовні, але точно веселіший). Однак, профкурс зробив мене у певному сенсі безстрашною і закарбував у пам’яті образ самої себе на піку креативності і впевненості. І цю безстрашність я пронесла крізь роки. Спочатку крізь київські університетські роки, впродовж яких я мало не втратила ліцейську жилку (з усієї поваги до КМА, там ліцейська логіка і схеми ну якось от зовсім не пішли, і це свого часу дуже мене зневірило). Потім крізь паризькі університетські роки (де схемки нарешті стали доречні). А тепер і крізь мій професійний розвиток у французькій столиці, де я працюю випусковим редактором на одразу кількох телеканалах.

/Files/images/gordst_setrifkovan/23_marya_schenko/1148849_10153207522065724_302913533_n.jpg Я потрапила в Ліцей у дуже правильний для себе момент і в абсолютно “сирому” стані – у мене в голові було кілька поличок фрагментованих академічних знань, але повна каша у плані логіки або якоїсь генералізації інформації. Тому знайомство зі Схематизацією стало просто якимось одкровенням. Досі пам’ятаю цей момент “прозріння”, коли я вперше прочитала текст для диспутів і змогла з нього виокримети те, що мені на той момент здалося Метаідеєю. Я не уявляю сьогоднішню себе без цієї схематизації (хоча найчастіше схематизувати доводиться на листочку, поки ніхто не бачить, бо досі воно людей лякає чогось:). Це – мій спосіб розкласти собі по поличках якесь питання, мій спосіб ухвалювати рішення, мій спосіб мислення. Він змінювався з роками, я його адаптувала під себе, але основа залишилася непорушною.

Я вдячна профкурсу за адреналін, за усвідомлення, можливо, наївне і хибне, що ми дійсно можемо змінити світ, і найбільше, звісно, я вдячна Зінченко О.П., який своєю вірою у мене дав мені віру у себе.

Кiлькiсть переглядiв: 17

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.