/Files/images/gordst_setrifkovan/111_blobryuhoa_anastasya/Попсуй (2) (Копировать).jpg

Анастасія Попсуй (Бєлобрюхова)

Рік випуску: 2003

Найвища нагорода ліцею "Lecos":

  • 2003 рік - "Надія Ліцею";

  • 2006 рік - "Вірність Ліцею"

Депутат Ірпінської міської ради, голова фракції

Рефлексія, приурочена 25-річчю ліцею

Березень 2016 року

Щеплення ЗУП або імунітет від управлінських недуг

/Files/images/gordst_setrifkovan/111_blobryuhoa_anastasya/P5210214 (Копировать).JPG З посмішкою згадую життя в Ліцеї: завалений, але прекрасний вересневий збір, десятки разів відчуття кумедної розгубленості на рефлексії, солодкий страх перед виходом на сцену, смуток після якихось абсолютно милих поразок! Альма-матер зробила приємне щеплення і маєш імунітет від управлінських недуг на все життя. Бо уже нічого не страшно і ти все можеш! Тепер, завдяки загальній управлінській підготовці в ліцеї, на відміну від більшості, ти уникаєш відчуття комфорту, стабільності та безпечності. Бо по-іншому не буде інтересу до справи і постійного особистого розвитку. І якщо твоя улюблена команда ставить завдання незабаром злітати на Місяць, ти лише з радістю уточнюєш якого кольору збудувати зореліт і коли робимо запуск. Вільні глядачі – випадають в осад.

/Files/images/gordst_setrifkovan/111_blobryuhoa_anastasya/IMG_2284 (Копировать).JPG Моя дочка зараз навчається у школі за кордоном, і домашні завдання тут задаються у форматі власних проектів. І проекти всіх учнів "правильні", бо вчителі не визначають шаблону правильності. Це колосальна відмінність від "радянської" української школи, і я щодня бачу, як моя дитина змінює своє мислення. У такі моменти я ще більше відчуваю вдячність до мозку кісток своїм Вчителям (не тільки ліцею, а й всього мого життя), за те, що навчили мислити і не бути шаблоном: Людмилі Іванівні Паращенко, Олександру Прокоповичу Зінченку, Юрію Миколайовичу Тепперу, Петру Михайловичу Андруховцю, Вії Володимирівні Клименко та багатьом ін. Я пишаюся, дорогі Вчителі, що була Вашою ученицею!

Особливо тепло згадую останню зустріч з Олександром Прокоповичем, незадовго до того, як він нас залишив. Він, ще пам’ятаю, з гумором розказував про біль у п’ятці, про веселий похід у гори, ще жартував про дівчат, як завжди... Але той день був для мене особливим, деяким одкровенням з Учителем. Я ніби не просто розказувала ліцеїстам про те, що таке самоврядування, про свій річний досвід на посаді заступника міського голови та представника партії, – я складала такий собі іспит з управлінської підготовки.

/Files/images/gordst_setrifkovan/111_blobryuhoa_anastasya/IMG_3285 (Копировать).JPG Так, гадаю завдяки початковій управлінській підготовці мені не страшно реформувати медицину в місті, навіть не маючи медичної освіти (яка різниця чим управляти), долати корупцію (не лозунгами, а реально), відкривати нові лікарні, садочки, парки, дитячі центри, будинки культури, гуртожитки для працівників соціальної сфери тощо (за рік ми відкрили більше 30 інфраструктурних обєктів в місті – абсолютний рекорд України), я завела грантові програми в місто, вела процес розробки стратегії міста на найближчі роки, вперше болотувалася і виграла вибори депутата, стала головою фракції. Але це все не я, це – мої Вчителі, з рефлексіями, проектами, сценами... Щира вдячність! Особлива вдячність і світла пам’ять Вам – Олександре Прокоповичу. Ми Вас пам’ятаємо і любимо....

/Files/images/gordst_setrifkovan/111_blobryuhoa_anastasya/IMG_7379 (Копировать).JPG

/Files/images/gordst_setrifkovan/111_blobryuhoa_anastasya/IMG_2429 (Копировать).JPG

Кiлькiсть переглядiв: 271

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.